Вінцент ДУНІН-МАРЦІНКЕВІЧ

(1808-1884)

Видатний білоруський письменник Вінцент Іванович Дунін - Марцінкевіч народився 23 січня 1808 року ( за іншими джерелами — наприкінці 1807 року) у фольварку Панюшковичі Бобруйського повіту Мінської губернії в сім’ї орендатора. Навчався Вінцент у Віленській базильянській бурсі, тамтешньому університеті на медичному факультеті. Через хворобу полишив навчання, погодя служив секретарем у приватному бюро, потім чиновником Мінської консисторії, тамтешнього кримінального суду, архіваріусом. 1840 року поселяється у набутому фольварку Люцинка. Відтоді література стає його головним заняттям.

  Ранні вірші В. Дуніна-Марцінкевіча написані на польській мові. Першим його твором на білоруській мові є поема «Гапон». Згодом з’являються інші — «Вечорниці», «Купала», «Травиця брат - сестриця», «Зальоти» («Залицяння»). Поет написав лібретто першої білоруської  опери «Ідилія», переклав на білоруську мову знамениту поему «Пан Тадеуш» А.Міцкевіча. Водночас Вінцент Дунін-Марцінкевіч є автором не менш знаменитої комедії «Пинська шляхта», яку ми вирішили  включити в нашу антологію.                                

                Публікуючи «Пинську шляхту», робимо, зрозуміло, виняток. Адже В. Дунін-Марцінкевіч не є ні нашим земляком, ні українським автором. Він, повторюємо, відомий білоруський і польський поет, засновник нової білоруської літератури, фундатор білоруського театру (в українській літературі таку місію, як відомо, виконував славетннй    Іван Котляревський, автор знаменитої «Наталки-Полтавки» та  славнозвісної поеми «Енеїда», нещодавно заново прочитаної в Україні). Ми ж берем Дуніна-Марцінкевіча не з цієї оказії, а як свідка нашої української присутності на Пинщині, сумлінного й талановитого свідка, який не став перелицьовувати мову пинчан ( це зробили його не зовсім коректні співвітчизники в 1918 році), а відтворив її, як і суспільні відносини в нашому регіоні, щиро й достовірно.

   Нагадаємо читачам коротенько історію «Пинської шляхти».  Вважається, що роком її створення є 1866-й, хоч факт цей подається згаданими перекладачами при запізнілій публікації твору. Зрозуміло, підхід до теми, до освоєння пинської говірки відбувся значно раніше, очевидно, ще в сорокових роках, коли поет навідував Полісся, зокрема садибу свого приятеля, також поета Ігнатія Зеновіча, котрий проживав у поселенні Ольпень Пинського повіту. Ольпень — сельце, мабуть, невеличке, бо на карті його не знайти. Знаходиться неподалік Давид-Городка, тепер Столинського району. До речі, там же написано й вірша «Весна!» (12.05.1849) — натхненного гімну весні, волі, господній благодаті. В Ольпені, напевно, відбувається й дія комедії «Пинська шляхта». Мова усіх персонажів —  українська. Навіть зрусифіковані  Кручков і Писулькін, і ті у колі земляків, виборсуючись із казенщини, канцеляризмів, раз у раз переходять на поліську говірку. Видно, непогано знав нашу мову і сам автор. Деякі дослідники, усвідомлюючи цей феномен, роблять навіть сенсаційні гіпотези про можливість існування третього, поліського періоду творчості Білоруського Дударя. При цьому губляться у здогадках, чому він не відбувся, а скінчився на  «Пинській шляхті».

Текст комедії у виправленому на білоруський лад стані був надрукованнй уперше в газеті «Вольная Беларусь» у двох випусках за 1918 рік. Через п’ять років видання повторили, зазначивши, що оригінал п’єси десь загинув у час польської окупації Мінська.

Та все ж оригінал відшукано, він зберігається у Державному історичному музеї Литви у Вільнюсі. Довгнй час після знахідки дослідники вважали його перекладом на українську мову. Але врешті прийшли до висновку: це був оригінал, бо писаний рукою самого Дуніна-Марцінкевіча. А переклад на білоруську мову, як уже сказано, зроблено значно пізніше, після революції, яка, до речі, прагнула все перевернути, поставити з ніг на голову.

Подаємо текст «Пинської шляхти» за публікацією п’єси в додатку до видання творів письменника, здійсненого в Мінську 1984 року у видавництві «Мастацкая Літаратура». Діалоги відтворюємо українською транскрипцією, ремарки і примітки — російською, як вони і написані в оригіналі.