Четвер, 17.08.2017, 21:29
ГОЛОС
Меню сайту
Категорії розділу
До тебе світе ... [34]
До тебе світе ... Українська література Берестейщини: Проза. Поезія. Публіцистика / Упорядкув., передм., тексти біогр. Цвида А. - К.: Український Центр духовної культури, 2003. - 544 с.
Федір Одрач, ПОКИНУТА ОСЕЛЯ. Оповідання [21]
Федір Одрач, Наше Полісся [1]
Книга друкувалась трійчі: 1955, Вінніпег; 2002, Бересть; 2002 "Пам'ятки України". Текст взято з часопису "Пам'ятки України"
Різне [14]
Наше опитування
З берестейських матеріалів мені хочеться більше знати про:
Всього відповідей: 133
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Файли » Книги » До тебе світе ...

2.2.2 Пинська шляхта, Явление 4-7
[ ] 19.08.2009, 18:47

Явление 4.

Т е  ж е,  кроме  Г р ы ц ь к а ,  и  К у т о р г а

                                                          

К у т о р г а. Ах ти, поганец! (Вставая). Татарин ти нехріщони. Вот сбив мене, як швидав Ходківіч під Кирголмом. Постой-ка, отплачу я тобі ету штуку, не типір, то в читвір! (Здравствуется.) Здорово, пане Протосовіцкі, здорово, пані Протосовіцка. (Целует ее руку.) Відно, відно! Дякуй Богу! Здорови вось рижкі борови. Да я к вам с великою новіною не відаєте? Тюльку що пан ацєсар приїхав. А такі сирдіти,  не допущай Боже! Кажиса лихи татарин. Як тюлькі в’їхав в околицу да став каля Бєркі, так вюн і крикнув: десацкіх, соцкіх! Собрати всію шляхту к Тихону Протосовіцкому, да щоб Іван Тюхай Липскі пришов с сином туди ж.

Т и х о н. Хрин єму в вочі! Буде беда, буде! Гєти собака Липскі подав на мене в суд жалобу, що я поколотив єго, так вот і ацєсара прислали. Ну, обдере шкуру дочіста!

К у т о р г а. Чого тут дивитися, на то вюн ацєсар. Поглядь-ко! У єго і рукі давжєй от другіх людей, ти знаєш єго приповесць: чірвона, белая все переделає.

 

         № 3

Где унадитца юриста,

Вимете хату дочіста!

  Такіх дивав наговорит,

                                      Так много кручков натворит,

                             Що, почісавши затилок,

                            Ти розсупониш узилок.

                    Не даш? Вюн тебе замучіт.

                       Добре стара казка учіт:

                         Дере коза в лісе лозу,

                                            Дере вовк у лісе козу,

                      А вовка мужик Іван,

            А Івана шляхтич - пан,

   Шляхтича дере юриста,

                          А юристу?.. бисав триста!!!

 

Т и х о н. Хрін тобі в вочі! Добра тобі вести раздабари, коли не тяжит на спине беда; да скажи лепш, що робити ? Пане Куторга! Ти ж такі писмєнни чоловік, можеш суліти разумну раду.

К у т о р г а. А примете чесно моїх сватов да вашєй Марісі?

К у л и н а. Бойса Бога, пане Куторга! да вюна ж єщє малєнка. То ж дєтищє гиркоє!  

Т и х о н. Кій чорт детищє! коль вже с хлопцамі слодитца да баюкає.

К у т о р г а. Дик чого ж ждати? Гето, кажут, лихи товар: мий да чеши, потом спеши,  — заплоти кому, щоб вивез із дому.

Т и х о н. Добре, пане Куторга,—бери собі дочку, і посаг дам, тюльку сослужі дружбу,— витягні с беди.  

К у т о р г а. Як чирта із болота.     

К у л и н а. Дорадь, пане Куторга, — ти ж такі чоловік бивали, тягавса і по судах.                             

К у т о р г а. Ну я готов вам сослужити дружбу, тюлькі як дочка захімєричіт і отчураєтса от міні, що тогди буде? То ж ведаєте приповесть: догоняючі не нациловацца.

Т и х о н. Ратуй, ратуй, пане Куторга! Марисю ти ладом угомоніш чоловік такі разумни! Як подпустиш йой лісточкі, як подпливеш селєзньом, так вюн єна і разпливетса.

К у т о р г а. Ведаєте ж що, пане Протосовицкі? Як прийде к вам ацєсар, то ставляйте мене у світкі: хоть я і не бачив, да буду сведчіт, що вюн тебе колотив, а ти тюльку боронивса: не жаль для Марисі скривит душою. Тюлькі ж, пані Протосовіцка, пришлите сюди Марисю, щоб я мог с нею поговорит да угомонит дурную, баш, щоб нє чуралася разумного чоловика.

К у л и н а. Помогайте тюльку моєму Тихону, а вже Маріся буде ваша, я єй сама ладом напилую вуші. Пойдем, Тихон, приготовимса, щоб по-господарскі принят Найяснейшу Корону. А ти, пане Куторга, почекай зараз пришлю Марисю. (Уходит с Тихоном. )

 

 Явление 5.

        К у т о р г а   сам.

К у т о р г а. Ну, хвала Богу!  Батьков удалоса отуманіт, тепер треба пойти в голову по розум, щоб дивку оморочіт. Лакоми, баш, кусочік. (Целует в пальцы, как бы любовался вкусом.) Личіко як соненко ясноє, щочкі вось малинкі красниє, губкі бачіцца каралі, а як засмєєтца серебраним голосочком, дий вищирит зубкі то, кажись, бачиш два пєрловиє шнурочкі. Да і посаг за нею господарскі: одна у батьков, а стариє карбованци осминою мєрат; і в гумні повно, у хате ізбиток і обора богата. Добре гуторка каже: коли обора тече господиня блини пече, а коли гумно тече — господар с хати утече. Тиханіха ж день блінамі гостей примає.  Правда, вік не схожи  я вже добиваю шостого десатка, а вюна семнадцати годок,— буде клопоту немало. Ой, ой! Не раз почішу затилок молоде ж, баш, пщоли ульлйо, будут облєгат мою хату, приятелєй поличу копамі. Да що ж робити? Не я перши, не я последні дурних старцив немало на Божім світе. Щоб сорват такую пригожу і богату квєточку, не шкода і в болото повалятца.

№4  

       Хто на старост порискує,

                                        Той хоть часом беду чує.

              Да прі молоденкой жінце,

                                         Прі рупливай госпидинце

     Бить філозофомто значіт:

                                         Не бач, що не треба бачіт.

                     (Вытягивает над головой пальцы, воображая роги.)

                                         Взростут над головой груші,

                                        Думай, що се довгі вуші.    

                                        Гуляє жінка по ночі,

                                        Ти битцем спиш, зажмур вочі.

                                        Тогди тобі жиццьо небом:

                                        Вселякім твоїм потребом

                                        Жінка рада догодити,

                                        Стане тя крипко любити;             

                                        Скаже: муж мой хоть старенкі,

                                        Да разумни, да миленкі!  

          Так,так! У теперешнем разумном вікє хош спакойно жити? Будь філозофом: бачіш?не бачіш! чуєш? не чуєш! Ба, ба! да вось і Марися іде сюда. Якая красочка! Гледючі не єє, аж слинка по губам тече. Ну - кась, Куторга! подпусти йой льостачкі.
 
Явление 6.       
 М а р і с я   і   К у т о р г а. 

 

К у т о р г а (с улыбкой жеманясь.) Добриден, панна Марьянна!

М а р и с я (застенчиво.) Добриден, пане Куторга.

            К у т о р г а. Як сє панна Марьянна пригожо виглядає, якоє свеже  личіко, вось ружічка тюлькі що із пучка. С якім я нетерпеньєм ждав щасливаго момента, шоб поциловат бєленкую ручку панни (Подходит с комическою уловкою и целует руку Мариси; та отступает, обтирая руку передником.) Панна Марьянна! Вн не чуєте, ви не ведаєте, як я вас крипко люблю, як по вас тоскую.

 

      №5  

     Романс

                     Рветса моє сирцє до красненкой рози,

                     Кажиса при колах атоса із лози.

                     По панне Марьянне душічка тоскує,

                     Битцєм би зюзюля жалосно кукує.                               

                     Як не бачу панни, жиццьо мне могила,                             

                     Головци тяженко, утекає сила!

                     Ой, висох я, висох, як лапеть на печі,                                   

                     Гирка ж моя доля, хто ж мене улєчі. 

                     Як цєтрев в лісочку жалостно болбочє,                                      

                     Так і моє сирце до панни сокочє.

                     Нє вєрещакі, ковбаси делянка

                     Нішто не смакує без тебе, коханка!

                     Дам тебі зегарок вєликі, як рєпа,

                     Нехай вюн прі сирци кріпко твоїм клєпа

                     І напомінає, як богатько ною,

                    То ж і день, і в ночі не маю спокою.

 

            М а р и с я (перебивая.) А ведаєте,  от  чого  ето,

пане Куторга? От старости! Да ти вже порадком стари,—

пора об дивчатах перестати  думать, а  молитиса  Богу,

щоб дав спасеньє.

К у т о р г а. Стари, стари!

 

         №6 

        Дует

            Кажеш, що я ладом стари,—

                              Але видни, але яри !

                              Буду тя крипко любити,

                              Вік тобі вірой служити.

 

                               Молоди ж часто нещири,

                               Не шукай в нім доброй віри:

                               У коханні тобі клянетца,

                               А там — с другою смеєтца.

 

                                 М а р и с я .     

                               Да що мені с мужа старого,

                               Я хочу мого милого,

  Бо стари, место гуляти,

             Буде кашлят, буде стогнати.

                             Мой Грицько — хлопець мотарни,

                              Видни, молоди да гарни.

                              Глянь! — Аж душа к нєму рвєтса

                              І сирдинко крепєй бьєтса!

К у т о р г а                   

                Молоди ж Грицько нещири,

                               Не шукай в ним доброй віри.

                               У коханьні тобі клянетца,

                               А там с другою смеєтца!


                                  

                                                    (Во время  пенья входят становой с письмоводителем

                                                   и кроются по сторонам, дабы подслушать их разговор.)

                                                             К у т о р г а. Баш, собака Грицько! Вюн клищом

упився тобі в сирце, да нішто с того не буде. Батько твой дєкляравав мні твою руку за то, що я буду свідком протів Тюхая Липскаго. Найяснейшая Корона приїхала на слідство по жалобе Тюхая, поданной у суд на твого батьку,  що вюн єго побив; і коли ти пойдиш за міні, то я готов і душою скривити да  показать  на  слідстве, що батько твой не бив Тюхая. А  коли  моє  не  в  лад, то я с своїм назад. Захимеричса  тюльку, то  буду   свідком   протів  твого  батькі . Уїхав твой  родни  в нірод -  ні  взад  ні  впірод!  Попавса  юристу в когти, то ж вюн єго виссе, баш упир витрену дівчіну.  А  коли б  єму  і  удалоса  перекобатит  Найяснейшую  Корону,  то  не конец єще беди. Знаш, що кажут люде?біс беду перебуде одна згине, десат буде. Дило у суд   як  пойде, то  так  допекут юристи, вось боровику на угольях, — отчураєтса і своїх!        

М а р и с я. Дарма ти мене лєкаєш! Ми с Грицьком поклонимса в пояс Найяснейшай Короне, то вюн погодит нашіх батьков, а тобі за кривоє показанье дасть хорошу гонку.
К у т о р г а. ІЦо, ти думаєш, я боюса ацєсара? Да я такой єму задам пари, що вюн не згадає, где вьюни зимуют. Я чоловік бивали, маю розум, сумею ладом єго вивести в полє, як зайчіка під харти.
 

Явление 7.

Те   же   да  К р у  ч  к о в  и  П и с у л ь к и н.

                                                 

(Кручков подхоит тихо к Куторге, ударяет его по плечу; Писулькин с комической ухваткою подходит к Марисе, которая с застенчивостью и страхом кланяется.)

К р у ч к о в. Дак ти мене думаеш вивести в полє? Хош научіт, где вьюни зимуют? Почєкай же, голубчік! Я ж тебе поучу, где неправих свідкав сажают. Гєй, дєсяцкій!

К у т о р г а. (со страхом). Вашє благородноє сиятєльство!    Найяснейшая Корона! Да я ж тюльку сєбе жартовав, — вот страшів дурноє дивчатко, щоб вюна призволіла вийтн за мене замуж. Батькі благословляют, а вюна козиритца,— дик я вось так сдуру сказав єй...

К р у ч к о в. Сдуру хош криво присягнут? А знаш, чім ето пахне?.. По указу всемілостивейшєго царя Пєтра Великого 1779 года августа 10-го і по Статуту Літовскому, раздела 3-го, параграфа 375-го гєта уголовноє прєступленьє, Сибиром пахнет. Сибир, Сибир, голубчік! Гєй, десяцкій! (Тот входит.) Посади гєтого молодця в особую светлицу, да гляди, шоб вюн не видавса с никім, а борони Боже, щоб с господаром не сговаривавса.

К у т о р г а (уходя с десяцким). Найяснейшая Корона! Бойтеса Бога,  не губите бедного чоловіка! Мало що язик молов. Добре пословиця кажє: млин меле мука буде, язик меле біда буде! Вибачте моєму дуру !

К р у ч к о в. Якому дуру? Ти ж чоловік бивали, то ж недавно хваливса со своїм розумом.

К у т о р г а (в боковых дверях). Які тут у биса розум, коли так неосторожно попавса у біду, вось швид під Полтавай.  (Уходит с десяцким.)

 

Категорія: До тебе світе ... | Додав: Лісовчук
Переглядів: 589 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2017