Явление последнее.

Те же и К у т о р г а.

К у т о р г а. Дякуй, дякуй, панове громада, буду старатца ущасливит Марисю.

К р у ч к о в. Мовчі, стари хрин, не об тобі тут іде діло! Бери кубок да і випи за здоровьє молодих Грицька Липского с Марисєю, а подякуй Богу, що так льогко отдилавса от суда.

К у т о р г а. Дак ето не я — пан молоди? Не за моє пили здоровьє?

К р у ч к о в. Покін, стари хрич, думат об женидбе, а замотай соби на вус, щоб крипко держат язик за зюбами.

К у т о р г а. Ой, Найяснейшая Корона! Буду собі часто брати на розум філосовскую приповест: на то Бог дав людям язик, щоб сумелі мовчат. (Пьет из кубка.)

К р у ч к о в. Десяцкій! (Тот входит.) Коні готови?

Д е с я ц ь к и й. Запрегают, Найяснейшая Корона! (Уходит.)

К р у ч к о в. Ну, панове шляхта-братья! Я вам родной, я вам брат! То ж на прощаньї випьєм єще по кубку крупнику, заспеваєм нашу родну песенку да і поскачєм на заручінах. Пане Куторга! у тебе єще не вельмі курицца чуприна, ти вєди пункти, а ми поскачєм припеваючі.

В с і. Віват наш брат, Найяснейшая Корона!

№8

Х о р

Єй чух - чумадра!

Чумадриха весела!

К у т о р г а.

Наші пинські околици —

Жиццьо хоть цару, царици,

Здоволь всего — подивиса !

Єш, пий, — хоть розпиражиса !

Х о р

Єх чух - чумадра ! и прочее.

К у т о р г а.

Їсть горилка, ломоть хліба,

Вьюни дий сушона риба.

Чого ж болі людям треба,

То ж пинчуку дав Бог неба!

Хо р.

Єй чух - чумадра! и прочее.

К у т о р г а

Як сбером добро дочіста,

Повезєм на торг до міста,

Тогди квартою чєрвєнци,

Гарцом мерим карбовєнци.

Х о р

Єй чух - чумадра! и прочее.

К у т о р г а.

Дивчата наші — сє лані!

Краснейші,як ясни пані.

Зиркне котора — моспане!

Сирца с-под жибра достане!

Х о р

Єй чух - чумадра!

Чумадриха весела!(Слышен колокольчык.)

(Шляхта, опьянелая, шатается, разговор общий, без связи; Куторга напереди сцены, сидя, роняет кубок и усыпает;

Кручков берет на сторону Ольпенского и говорит ему.)

К р у ч к о в. Ведаєш, що на тебе казав Статкєвіч?

О л ь п е н с ь к н й. А що такоє?

К р у ч к о в. Вюн доказує, що ти не шляхтич.

О л ь п е н с ь к и й. Що! вюн смеет мене так кривдіт? Вось я ж єму докажу моє шляхецьтво!

К р у ч к о в. Не при мне! Як пойду, тогди с ним разправишса. (Отходит и берет в сторону Статкевича.) Знаєш лі? Тебе Ольпєнскій назвав мужиком.

С т а т к е в і ч. Вюн смев мене поругат мужиком?! Мне сам пан Єри Кобилинскі подписав грамоту. Та ж я на шкуре єго випишу моє шляхєцьтво. (Бросается к Ольпенскому, и начинают драку.)

Л и п с ь к и й. Найяснейшая Корона! Шляхта попиласа і завела драку,—бойтеса Бога, разнимите їх, а то і с вас штраф буде следовать.

К р у ч к о в (в глуби сцены.) Не ко мне, не ко мне ! Бивайте здорови! Нехай у суд подадут жалобу, тогди приїду на слідство. (Снова.) Бивайте здорови! (Уходит с Писулькиным.)

В с і (кроме дерущихся.) Віват, найяснейшая Корона!

(Занавес опускается, оставляя напереди сцены спящего Куторгу; тот просыпается.)

К у т о р г а. Що! вже розишлиса ? А там чутна і драка? Добре приповест каже: пинска шляхта як попьєтца, то напевно подерєцца. (К публике.) Да ви вже, найяснейшиє панове, спать хочете — а що! — не правда? То ж: