П`ятниця, 23.06.2017, 05:38
ГОЛОС
Меню сайту
Наше опитування
З берестейських матеріалів мені хочеться більше знати про:
Всього відповідей: 133
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2014 » Лютий » 8 » ПАМ'ЯТЬ ПРО ГЕОРГІЯ МУСЕВИЧА
ПАМ'ЯТЬ ПРО ГЕОРГІЯ МУСЕВИЧА
15:55

6 лютого 2014 року помер заступник голови Правління Українського громадсько-культурного об’єднання Берестейської області, член УНПС «Берегиня» Георгій Мусевич. Він стояв у витоків національного відродження на Каменеччині початку 90-х років ХХ ст.. Цю людину справедливо вважали одним з інтелектуальних лідером українського руху Берестейщини. Землякам він запам'ятамся як невтомний дослідник берестейської давнини.

Георгій Степанович Мусевич народився 11 листопада 1931 року в селі Дмитровичі Каменецького району Берестейської області. Батько - Мусевич Степан Степанович з селянської родини , закінчив учительську семінарію в Білій Підлясці . Мати - Олена Петрівна ( Елінецкая ) займалася сім'єю, була прекрасною господинею. Вихованням Георгія Степановича займалася бабуся Марія Полікарпівна Елінецкая , яка походила з давнього шляхетського роду Левицьких . У бабусі була особиста бібліотека в п'ять тисяч досить рідкісних книг. Георгій Степанович уже в чотири роки навчився читати. Перед початком Другої Світової війни в 1939 році Георгій Степанович закінчив перший клас Дмитровицькой польської школи , пізніше - два класи Дмитровицькой російської школи . У 1941 році родина переїхала в Каменець. У 1944 році Георгій Степанович пішов в Каменецьку російську школу в четвертий клас , а через місяць навчання був переведений в п'ятий клас. 

Прочитавши книгу Євгена Сандофа «Як стати сильним» , став займатися фізкультурою : ранкова зарядка , підняття важких речей, біг , обливання холодною водою в будь-який час року. Сам навчився плавати і в 1946 році став чемпіоном області з плавання. У 1947 році - чемпіон Білорусі в цьому ж виді спорту. Ще в школі проявив себе як активна , творча особистість , був заступником редактора шкільної газети , брав участь у драматичному гуртку , де зіграв чотирнадцять ролей в різних виставах , грав у струнному гуртку , займався багатьма видами спорту. У 1948 році зі своїми друзями організував першу районну спартакіаду школярів . Після закінчення Мінського інституту фізичної культури не прийняв пропозицію залишитися працювати в Мінську , а п'ять років пропрацював вчителем фізкультури в середній школі м. Високе. Його вихованці ставали чемпіонами БССР , призерами та чемпіонами Всесоюзної Спартакіади учнів. У 1959 році став директором створеної дитячо-юнацької спортивної школи « Пуща ». Школа стала кращою в Білорусії серед районних спортивних шкіл. У ній підготовлені десятки чемпіонів і призерів Республіки, чемпіонів Радянського Союзу, міжнародних змагань. Георгій Мусевич займався громадською діяльністю , виконував обов'язки позаштатного інспектора Кам'янецького відділу освіти , 15 років був старшим тренером збірних команд Берестейського обласного відділу освіти з метання. У 60 -ті роки вперше в Радянському Союзі їм була введена « ступінчаста » система дитячих змагань , розроблено більше 50 методичних посібників з фізкультури і спорту . Його досвід роботи в ДЮСШ опублікований Міністерством освіти БРСР. Понад сто вихованців Георгія Степановича отримали професію вчителя , тренера. За свою працю він був удостоєний звання «Відмінник народної освіти БССР » , «Відмінник освіти СРСР » , нагороджений медаллю «За трудову доблесть». У 1991 році йому присвоїли звання «Заслужений тренер Білорусії». Отримав гонорову грамоту Національного олімпійського комітету Представництва національного олімпійського комітету Білорусі в Берестейській області. 

З 1990 року Георгій Степанович впритул зайнявся вивченням історії рідного краю: духовне- просвітницьке життя краю , історія сіл Каменеччині , діяльність неординарних людей , фізкультура і спорт. Надихали на краєзнавчі розвідки негативний вплив на свідомість пострадянського суспільства політизованості усіх сфер життя, вибірковий підхід до історичної спадщини. Багатьом запам'яталася полеміка на захист мови та культури Каменеччини, яку видатний тренер вів на сторінках районої газети. Йому доводилося спілкуватися з людьми які ховалися за офіційними міфами, добровільно відмовлялися від глибоко пізнання спадщини рідного краю. Попри те, що сфера публічного вжиту рідної мови була дуже обмежена він знаходив можливості заявити про неї. Усе своє життя він зберігав вірність рідній дмитровицькій говірці. В сприятливі для розвитку громадських організацій часи, Георгій Мусевич підтримав заснування і діяльність факультативів української мови. В 1995 році в кількох номерах підляського часопису «Над Бугом і Нарвою» побачила стаття «Українці на Каменеччині». Писав російською, польською , білоруською і, звичайно, українською мовами. Книги Геогрія Мусевича краєзнавчого характеру: «Мой город к 720 летию г. Каменца» (1996), «Священник. Писатель. Поэт. Переводчик» (2003), «Народ, который жил среди нас: многострадальному еврейскому народу посвящается» (2009). Написав більше 600 робіт з історії, фольклору, релігійної тематики, публіцистиці надрукованих в пресі. Друкувався, переважно, в районній газеті «Навіни Каменеччини», «Вечерний Брест», «Голос Берестейщини», часописах «Над Бугом і Нарвою», «Біелські гостінэць». З малих років пан Георгій захоплювався історичною літературою, колекціонував її. Велику частину своєї бібліотеки Георгій Мусевич подарував різним бібліотекам: 800 книг передав у бібліотеку Центра білоруської культури в Гайнівці, 280 у Берестейську обласну бібліотеку, 160 Каменецьку району бібліотеку, 100 в приход Свято-Семеонівської церкви. З радянських часів він був відомий як оборонець православної церкви. Один з найбільш активних парафіян каменецької Свято-Семеонівської церкви. В 90-і роки Георгій Мусевич ініціював канонізацію засновника Каменця, філософа, мецената князя Володимира Васильковича. Віруючі кілька разів зверталися з таким проханням. В 2003 році єпископу Берестейському і Кобринському прихожани передали більше 1000 підписів з проханням розпочати процес канонізації святого. Мусевич значно сприяв поширенню культу Каменецької Богородиці. Відродив пам’ять про каменецького ігумена Макарія Пинського. Приятелював з луцьким дослідником церковної історії Володимиром Рожко, допомагав йому добирати матеріали з історії Володимирської і Пинської єпархій.

Пан Георгій любив гостей. Часто його можна було зустріти поблизу каменецького «Стовпа» в натовпі екскурсантів яким він розповідав захоплюючі деталі місцевої історії, на які у екскурсоводів бракує часу, або вони їм просто не відомі. В цьому ж місці 2011 році він зустрічав учасників українського молодіжного Рейду Полісся. Завжди шляхетний, енергійний, він ніколи не скаржився на хвороби. У своїх роздумах Георгій Мусевич жив у світі чудового каменецького середовища, охоче брався розкривати логіку місцевої давнини. Його цікавили долітописні городища долини р.Лісної, оборонна система Волинського князівства, формування поселенської структури околиць Каменця, розташування каменецького городища, монастиря, ратуші та інші важливі питання місцевої історії. Таким невтомним дослідником і веселим співрозмовцем запам’ятався він землякам. 

Багато ідей з увіковічення історичних пам’яток не змогли бути втілені в життя перш за все через брак зацікавлення з боку місцевої влади. На усе потрібен свій час, час коли земляки, які зберігають в пом’яті світлі спогади про спільні розмови,  зможуть віддати належну шану великому краєзнавцеві, патріоту Георгію Мусевичу.

Вічная пам’ять!

Переглядів: 754 | Додав: Лісовчук | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Пошук
Календар
«  Лютий 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
2425262728
Архів записів
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2017