12 листопада померла Віра Мурашкевич (Бобко) (1925-2012). Педагог. Член Українського громадсько-культурного обєднання Берестейської області, Просвіти на Берестейщині ім.Т.Шевченко, Української науково-педагогічної спілки "Берегиня". Душа просвітянського руху міста Кобринь.  

Народилася в селі Гориці Дорогочинського повіту (поблизу містечка Антополь). Батьки Василь та Уляни мали четверо дітей. В 1949 році за підтримку УПА родина депортована. Віра на той момент вчилася в Брестскому педагогичному техникумі. Арештована в 1949 році за зв'язок з студенцьким гуртком Юнацтва ОУН. Засуджена військовим трибуналом на 25 років таборів.  Звільнена у 1956 р. Покарання відбувала на Воркуті. Тут познайомилась і вийшла заміж за українського поета Володимира Мурашкевича пс. "Шрам". Зі сцени і трибуни знайомила з творчістью свого чоловіка широку громадськість. Підготувала і приймала активну участь у посмертному виданні написаних ним збірників поезії. Подруга патріотки вчительки і краєзнавця Галини Семенюк. Близька знайома жителя Берестя, референта УПА Дмитра Лівая. Член Конгресу українських націоналістів. 

Займлася створенням в 90-і роки в Кобрині мережи факультативів української мови. Велику підтримку надавала регіональним хорам, які гідно презентували українську культуру на міжнародних фестивалях. Її стараннями просвітяни Кобриня і Малорити встановили в селі Лепеси памятник поету Дмитру Фальківському.   Організатор циклічних Шевченківських регіонів. Досліджувала і пропагувала питання можливого перебування Тараса Шевченка в селі Кустовичи Кобринського району. За її ініціативою кожна більша подія у життя берестейських українців розпочиналась піснею "Реве та стогне Дніпр широкий". Популяризувала в пресі регіональній і національній пресі кобринську легенду про княгиню Ольгу Романівну і "Княжу гору". 

За актувну громадську позицію і вклад у розвиток національної культури в 2008 році нагороджена Президентом України орденом св.Ольги ІІІ ступеня. 

ВІЧНАЯ ПАМ'ЯТЬ!