Арт-мадан у Інтернеті - З Інтер-нетрів - Статті

Показ п’єси «Голодомор» – «Арт-майдан» (Білорусь)
(20 червня, о 16.00 у Львівському будинку органної та камерної музики)
«Арт-Майдан» – український студентський експериментальний театр при Українській науково-педагогічній спілці Берестейщини «Берегиня». Існує вже 11 років, є дипломантом багатьох міжнародних театральних фестивалів. Виставу-реквієм «Голодомор» було показано вперше на 2-му Міжнародному симпозіумі «Українська театральна діаспора» (Київ, 2006), потім у багатьох школах і кінотеатрах Бреста, у Мінську, Чернівцях. Радіоверсію спектаклю записано Світовим радіо «Україна». Сценарій і постановка Лідії Дорошко. Спектакль побудовано виключно на літературно-художньому матеріалі.

За словами акторів-аматорів, на батьківщині їх творчість користується набагато меншим попитом
Закохані в українське слово і громадяни республіки Білорусь. Український студентський експериментальний театр "Арт-Майдан", до складу якого входять студенти університету імені Пушкіна, що на Берестещині, та їхній керівник - викладач української мови, режисер-постановник - Лідія Дорошко, завітав вчора в наш край з експресіоністичною драмою Василя Стефаника "Мамині співанки". Дійство відбулось в Чернівецькому Українському Народному домі. Подивитись на акторську гру українців Білорусії прийшло людей чимало. Перше, що вразило присутніх стала не лише новаторська постанова драми Стефаника " Мамині співанки ", але й образи та актори босоніж, причому температура в залі навіть не позволяла глядачеві дивитись дійство без верхнього одягу. Однак таке ясраве передання калориту тогочасних наймитів зближувало глядача до гри юних театралів і, водночас, переносило не лише задіяного у виставі, але й кожного у цій залі, в часи паньщини й рекрутів. Чотири чорні рамки на сцені символізували чотири людські долі - оголені, самотні, невичерпані в своїй безконечній сутності. Хоч Смерть і керує життєвими дорогами кожної особи, проте, саме Мамина співанка, яка є оберогом, через неї герої пізнають істину, залишається у цьму світі як потужна світла енергетична сила й, все ж таки, перемагає тлін. Подорожує білоруський студентський театр вже майже сім років. За цей час вони встигли об'їздити багато міст, причому лише України. А в містах Білорусії, за словами пані Дорошко, аж такого попиту на їхню творчу продукцію, на жаль, не має. Крім того, й допомагати цій акторській групі теж нема кому, окрім Брестського університету, який виділяє кошти студентському театру "Арт-Майдан", та й то, лише на дорогу. Решта акторських атрибутів, в тому числі й костюмів, це проблеми вже самих "АРТмайданівців". Відвідування саме міст нашої держави зближує їх, громадян Білорусі, з культурою та ментальністю українського народу. Й взагалі, щоб достеменно відображувати життя й побут українців, необхідно якомога більше бачити і спілкуватись з носіями українського мови і цим самим розширювати свій культурний материк, вважає Лідія Дорошко. Яка, до речі, хоч і проживає нині в Білоруському містечку Брест, за національним походженням - українка. Тому сьогоднішнє відвідування землі, на якій народився, виріс і по якій ходив Василь Стефаник, села Снятин, буде для неї зокрема, і для всіх білорусів, закоханих в українське слово, чи ненайголовнішою подією в житті.