Явление 4.
Т е ж е, кроме Г р ы ц ь к а , и К у т о р г а
К у т о р г а. Ах ти, поганец! (Вставая). Татарин ти нехріщони. Вот сбив мене, як швидав Ходківіч під Кирголмом. Постой-ка, отплачу я тобі ету штуку, не типір, то в читвір! (Здравствуется.) Здорово, пане Протосовіцкі, здорово, пані Протосовіцка. (Целует ее руку.) Відно, відно! Дякуй Богу! Здорови вось рижкі борови. Да я к вам с великою новіною — не відаєте? Тюльку що пан ацєсар приїхав. А такі сирдіти, не допущай Боже! Кажиса — лихи татарин. Як тюлькі в’їхав в околицу да став каля Бєркі, так вюн і крикнув: десацкіх, соцкіх! Собрати всію шляхту к Тихону Протосовіцкому, да щоб Іван Тюхай Липскі пришов с сином туди ж.
Т и х о н. Хрин єму в вочі! Буде беда, буде! Гєти собака Липскі подав на мене в суд жалобу, що я поколотив єго, так вот і ацєсара прислали. Ну, обдере шкуру дочіста!
К у т о р г а. Чого тут дивитися, на то вюн ацєсар. Поглядь-ко! У єго і рукі давжєй от другіх людей, ти знаєш єго приповесць: чірвона, белая — все переделає.
№ 3
Где унадитца юриста,
Вимете хату дочіста!
Такіх дивав наговорит,
Так много кручков натворит,
Що, почісавши затилок,
Ти розсупониш узилок.
Не даш? Вюн тебе замучіт.
Добре стара казка учіт:
Дере коза в лісе лозу,
Дере вовк у лісе козу,
А вовка — мужик Іван,
А Івана — шляхтич - пан,
Шляхтича дере юриста,
А юристу?.. бисав триста!!!
Т и х о н. Хрін тобі в вочі! Добра тобі вести раздабари, коли не тяжит на спине беда; да скажи лепш, що робити ? Пане Куторга! Ти ж такі писмєнни чоловік, можеш суліти разумну раду.
К у т о р г а. А примете чесно моїх сватов да вашєй Марісі?
К у л и н а. Бойса Бога, пане Куторга! — да вюна ж єщє малєнка. То ж дєтищє гиркоє!
Т и х о н. Кій чорт детищє! коль вже с хлопцамі слодитца да баюкає.
К у т о р г а. Дик чого ж ждати? Гето, кажут, лихи товар: мий да чеши, потом спеши, — заплоти кому, щоб вивез із дому.
Т и х о н. Добре, пане Куторга,—бери собі дочку, і посаг дам, тюльку сослужі дружбу,— витягні с беди.
К у т о р г а. Як чирта із болота.
К у л и н а. Дорадь, пане Куторга, — ти ж такі чоловік бивали, тягавса і по судах.
К у т о р г а. Ну я готов вам сослужити дружбу, тюлькі як дочка захімєричіт і отчураєтса от міні, що тогди буде? То ж ведаєте приповесть: догоняючі — не нациловацца.
Т и х о н. Ратуй, ратуй, пане Куторга! Марисю ти ладом угомоніш — чоловік такі разумни! Як подпустиш йой лісточкі, як подпливеш селєзньом, так вюн єна і разпливетса.
К у т о р г а. Ведаєте ж що, пане Протосовицкі? Як прийде к вам ацєсар, то ставляйте мене у світкі: хоть я і не бачив, да буду сведчіт, що вюн тебе колотив, а ти тюльку боронивса: не жаль для Марисі скривит душою. Тюлькі ж, пані Протосовіцка, пришлите сюди Марисю, щоб я мог с нею поговорит да угомонит дурную, баш, щоб нє чуралася разумного чоловика.
К у л и н а. Помогайте тюльку моєму Тихону, а вже Маріся буде ваша, я єй сама ладом напилую вуші. Пойдем, Тихон, приготовимса, щоб по-господарскі принят Найяснейшу Корону. А ти, пане Куторга, почекай — зараз пришлю Марисю. (Уходит с Тихоном. )
Явление 5.
К у т о р г а сам.
К у т о р г а. Ну, хвала Богу! Батьков удалоса отуманіт, тепер треба пойти в голову по розум, щоб дивку оморочіт. Лакоми, баш, кусочік. (Целует в пальцы, как бы любовался вкусом.) Личіко — як соненко ясноє, щочкі — вось малинкі красниє, губкі — бачіцца каралі, а як засмєєтца серебраним голосочком, дий вищирит зубкі — то, кажись, бачиш два пєрловиє шнурочкі. Да і посаг за нею господарскі: одна у батьков, а стариє карбованци осминою мєрат; і в гумні повно, у хате ізбиток і обора богата. Добре гуторка каже: коли обора тече — господиня блини пече, а коли гумно тече — господар с хати утече. Тиханіха ж день блінамі гостей примає. Правда, вік не схожи — я вже добиваю шостого десатка, а вюна семнадцати годок,— буде клопоту немало. Ой, ой! Не раз почішу затилок — молоде ж, баш, пщоли ульлйо, будут облєгат мою хату, приятелєй поличу копамі. Да що ж робити? Не я перши, не я последні — дурних старцив немало на Божім світе. Щоб сорват такую пригожу і богату квєточку, не шкода і в болото повалятца.
№4
Хто на старост порискує,
Той хоть часом беду чує.
Да прі молоденкой жінце,
Прі рупливай госпидинце
Бить філозофом —то значіт:
Не бач, що не треба бачіт.
(Вытягивает над головой пальцы, воображая роги.)
Взростут над головой груші,
Думай, що се довгі вуші.
Гуляє жінка по ночі,
Ти битцем спиш, зажмур вочі.
Тогди тобі жиццьо небом:
Вселякім твоїм потребом
Жінка рада догодити,
Стане тя крипко любити;
Скаже: муж мой хоть старенкі,
Да разумни, да миленкі!
Так,так! У теперешнем разумном вікє хош спакойно жити? Будь філозофом: бачіш? — не бачіш! чуєш? — не чуєш! Ба, ба! да вось і Марися іде сюда. Якая красочка! Гледючі не єє, аж слинка по губам тече. Ну - кась, Куторга! подпусти йой льостачкі.
Явление 6.
М а р і с я і К у т о р г а.
К у т о р г а (с улыбкой жеманясь.) Добриден, панна Марьянна!
М а р и с я (застенчиво.) Добриден, пане Куторга.
К у т о р г а. Як сє панна Марьянна пригожо виглядає, якоє свеже личіко, вось ружічка тюлькі що із пучка. С якім я нетерпеньєм ждав щасливаго момента, шоб поциловат бєленкую ручку панни (Подходит с комическою уловкою и целует руку Мариси; та отступает, обтирая руку передником.) Панна Марьянна! Вн не чуєте, ви не ведаєте, як я вас крипко люблю, як по вас тоскую.
№5
Романс
Рветса моє сирцє до красненкой рози,
Кажиса при колах атоса із лози.
По панне Марьянне душічка тоскує,
Битцєм би зюзюля жалосно кукує.
Як не бачу панни, жиццьо мне — могила,
Головци тяженко, утекає сила!
Ой, висох я, висох, як лапеть на печі,
Гирка ж моя доля, хто ж мене улєчі.
Як цєтрев в лісочку жалостно болбочє,
Так і моє сирце до панни сокочє.
Нє вєрещакі, ковбаси делянка —
Нішто не смакує без тебе, коханка!
Дам тебі зегарок вєликі, як рєпа,
Нехай вюн прі сирци кріпко твоїм клєпа
І напомінає, як богатько ною,
То ж і день, і в ночі не маю спокою.
М а р и с я (перебивая.) А ведаєте, от чого ето,
пане Куторга? От старости! Да ти вже порадком стари,—
пора об дивчатах перестати думать, а молитиса Богу,
щоб дав спасеньє.
К у т о р г а. Стари, стари!
№6
Дует
Кажеш, що я ладом стари,—
Але видни, але яри !
Буду тя крипко любити,
Вік тобі вірой служити.
Молоди ж часто нещири,
Не шукай в нім доброй віри:
У коханні тобі клянетца,
А там — с другою смеєтца.
М а р и с я .
Да що мені с мужа старого,
Я хочу мого милого,
Бо стари, место гуляти,
Буде кашлят, буде стогнати.
Мой Грицько — хлопець мотарни,
Видни, молоди да гарни.
Глянь! — Аж душа к нєму рвєтса
І сирдинко крепєй бьєтса!
К у т о р г а
Молоди ж Грицько нещири,
Не шукай в ним доброй віри.
У коханьні тобі клянетца,
А там — с другою смеєтца!
(Во время пенья входят становой с письмоводителем
и кроются по сторонам, дабы подслушать их разговор.)
К у т о р г а. Баш, собака Грицько! Вюн клищом
упився тобі в сирце, да нішто с того не буде. Батько твой дєкляравав мні твою руку за то, що я буду свідком протів Тюхая Липскаго. Найяснейшая Корона приїхала на слідство по жалобе Тюхая, поданной у суд на твого батьку, що вюн єго побив; і коли ти пойдиш за міні, то я готов і душою скривити да показать на слідстве, що батько твой не бив Тюхая. А коли моє не в лад, то я с своїм назад. Захимеричса тюльку, то буду свідком протів твого батькі . Уїхав твой родни в нірод - ні взад ні впірод! Попавса юристу в когти, то ж вюн єго виссе, баш упир витрену дівчіну. А коли б єму і удалоса перекобатит Найяснейшую Корону, то не конец єще беди. Знаш, що кажут люде? –біс беду перебуде — одна згине, десат буде. Дило у суд як пойде, то так допекут юристи, вось боровику на угольях, — отчураєтса і своїх!
М а р и с я. Дарма ти мене лєкаєш! Ми с Грицьком поклонимса в пояс Найяснейшай Короне, то вюн погодит нашіх батьков, а тобі за кривоє показанье дасть хорошу гонку.
К у т о р г а. ІЦо, ти думаєш, я боюса ацєсара? Да я такой єму задам пари, що вюн не згадає, где вьюни зимуют. Я чоловік бивали, маю розум, сумею ладом єго вивести в полє, як зайчіка під харти.
Явление 7.
Те же да К р у ч к о в и П и с у л ь к и н.
(Кручков подхоит тихо к Куторге, ударяет его по плечу; Писулькин с комической ухваткою подходит к Марисе, которая с застенчивостью и страхом кланяется.)
К р у ч к о в. Дак ти мене думаеш вивести в полє? Хош научіт, где вьюни зимуют? Почєкай же, голубчік! Я ж тебе поучу, где неправих свідкав сажают. Гєй, дєсяцкій!
К у т о р г а. (со страхом). Вашє благородноє сиятєльство! Найяснейшая Корона! Да я ж тюльку сєбе жартовав, — вот страшів дурноє дивчатко, щоб вюна призволіла вийтн за мене замуж. Батькі благословляют, а вюна козиритца,— дик я вось так сдуру сказав єй...
К р у ч к о в. Сдуру хош криво присягнут? А знаш, чім ето пахне?.. По указу всемілостивейшєго царя Пєтра Великого 1779 года августа 10-го і по Статуту Літовскому, раздела 3-го, параграфа 375-го гєта уголовноє прєступленьє, Сибиром пахнет. Сибир, Сибир, голубчік! Гєй, десяцкій! (Тот входит.) Посади гєтого молодця в особую светлицу, да гляди, шоб вюн не видавса с никім, а борони Боже, щоб с господаром не сговаривавса.
К у т о р г а (уходя с десяцким). Найяснейшая Корона! Бойтеса Бога, не губите бедного чоловіка! Мало що язик молов. Добре пословиця кажє: млин меле — мука буде, язик меле — біда буде! Вибачте моєму дуру !
К р у ч к о в. Якому дуру? Ти ж чоловік бивали, то ж недавно хваливса со своїм розумом.
К у т о р г а (в боковых дверях). Які тут у биса розум, коли так неосторожно попавса у біду, вось швид під Полтавай. (Уходит с десяцким.)
(function() {
var container = document.getElementById('nativeroll_video_cont');
if (container && container.parentElement) {
var wrapper = document.createElement('div');
wrapper.classList.add('js-teasers-wrapper');
container.parentElement.insertBefore(wrapper, container.nextSibling);
}
})();
|
