Четвер, 22.06.2017, 18:40
ГОЛОС
Меню сайту
Наше опитування
З берестейських матеріалів мені хочеться більше знати про:
Всього відповідей: 133
Статистика
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Край, люди, культура » Мова » Ми в сучасній літературі (Про образ, якій створює наша культура в сучасній літературі)
Ми в сучасній літературі
ЛісовчукДата: Понеділок, 02.11.2009, 20:29 | Повідомлення # 1
Лейтенант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 40
Репутація: 0
Статус: Offline
Час до часу берестейське буття трапляє у око різних авторів. Оскільки такі твори переважно не трапляють на перші сторінки газет, телепрограм, то про них дізнаєшся випадково. Хочу поділитись прочитаним. А там може хто і зо мною поділиться?

Всередині літа в Інтернеті появилось оповідання берестянина Олександра Волковича "Простите меня, свиристели...". В ньому є цікава сюжетна лінія про місцевий колорит (для полегшення прибаю з неї інші фрагменти): "Спуск в житейские трюмы кажется бесконечным: надо, наконец, выбить коврик в прихожей, сходить в киоск за программой - никто не удосужился, а ведь сериалы; помочь с уборкой в квартире; балкон! балкон! весна на носу!; нет, сначала - субботняя программа ТВ, а потом уже все остальное; и обязательно съездить на кладбище к старикам. А потом можешь заняться своими делами...

Сел в автобус и поехал на загородное кладбище Митьки выполнять обещанное: посмотреть могилку родителей жены.

Гловацких, коренных жителей Гершон, на кладбище уйма, почти все - близкие и дальние родственники. Самому старшему на момент погребения - под девяносто, самой младшей - сестренке моей жены - несколько часов жизни. Назвали малютку Зиночкой. Побывать на кладбище и не сходить к Зиночке - нельзя. Так принято.

...Своих нашел сразу. Они лежат рядышком, родители моей жены. Последним ушел из жизни тесть, отставной прапорщик. До конца дней своих он назло врагам разговаривал по-украински, напившись пьяным, горланил хохляцкие песни и плакал, вспоминая неньку-Украину."

Нє, що зятю не кажіть, а такая сила в нашому сентименті до могил, до пісень, у сльозах!

Ті могили, якщо не помиляюсь, видно злівого боку як їдеш потягом з Берестя до Домачова.


Я із Полісся й вельме радий, що є у нас свої пісні, свої обряди ... Ни спіте міцно, люди мили, щоб в нас всьо гето ни вхопили!
 
Форум » Край, люди, культура » Мова » Ми в сучасній літературі (Про образ, якій створює наша культура в сучасній літературі)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2017