 25 грудня 2013 року помер український мовознавець і методист, десидент професор Василь Горбачук.
Народився Василь Горбачук 27 квітня 1929 року в с. Міжлісся Березівського р-ну Берестейської обл., у родині Тихона (1901–1994) і Анастасії (в дівоцтві Черкас, 1905-1993) .
До війни Василь Горбачук навчався в початковій польській школі. Під час німецької окупації закінчив 1943 р. семирічку в Березі. До національного самовизначення найбільше спонукали його «Кобзар» Т. Шевченка, «Мала історія України» І. Крип’якевича, спілкування з повстанцями, які зупинялися в батьків. Подаючи в серпні 1944 р. документи до восьмого класу Березівської білоруськомовної школи, записався українцем.
1947 р. закінчив з медаллю школу, 1952 – філологічний факультет Львівського університету ім. І.Франка. Приятелював з Євгеном Сверстюком. Учителював. 1952 вступив до аспірантури Українського науково-дослідного інституту педагогіки. З 1956 працював у Миколаївському педінституті, де заслужив тавро «націоналіст» і був звільнений. Працював у Горлівському педінституті іноземних мов, у Житомирському, Вінницькому, Кіровоградському педінститутах. У травні 1960 несподівано призваний на військові збори у м. Хмільник на Вінниччині, де кагебісти влаштували йому допити про спілкування з «українськими буржуазними націоналістами» Іваном Бровком та Євгеном Сверстюком. Восени 1968 його знову допитували про самвидав, надалі періодично викликали на «профілактику», а в кінці серпня 1972 його звільнили з роботи. Рік ніде не міг влаштуватися, нависла загроза ув’язнення за «дармоїдство». З вересня 1973 працював у Слов’янському педінституті.
1976 р. в інститут до Василя Горбачука приходив за консультацією щодо свого «Словника мовних покручів» Олекса Тихий. Залишив йому частину машинопису праці «Мова народу. Народ». Після арешту автора Горбачука викликали на допити, але він не дав потрібних слідству показів.
1984-1988 рр. Горбачук очолював кафедру української мови, з 1994 до 2003, до виходу на пенсію, був деканом філологічного факультету Слов’янського педуніверситету.
З 2003 р. жив в м.Ірпінь.
У роки незалежності організував при факультеті науково-дослідницьку групу «Південна Слобожанщина», «Бібліотеку української зарубіжної літератури», заснував альманах «Євшан», який став трибуною для обдарованої молоді, встановив зв’язки з українською діаспорою, яка надавала допомогу студентам-відмінникам. Брав активну участь у роботі «Просвіти» і Товариства репресованих. Підтримував діяльність УГКО БО і Просвіти Берестейщини ім.Т.Шевченко. За його підтримкою підготовлено грунтовні наукові видання про культуру берестейського краю: пісенник "Там за гаєм гаєм", "Українське відродження на Берестейщині", берестейське число "Пам'ятки України" і інші. Має понад 100 наукових публікацій, у т.ч. близько 20 книг і брошур з українського мовознавства, лінгводидактики. Автор півтори сотні статей у газетах і журналах на громадсько-політичні теми, зокрема, про становище українців на Берестейщині, про повстанський рух. Щиро співчуваємо удові пані Лідії, синам Миколі та Дмитрові, усій родині, друзям, землякам Горбачуків. Вічная пам'ять!
|
