14 грудня від серцевого нападу помер громадський діяч, диседент, краєзнавець і письменик Володимир Леонюк. Він рано зробив перші кроки в літературі, але ще в шкільні роки був засуджений за політичними мотивами. Попри життєві випробування він зберіг активну життєву і громадянську позицію. Підтримував національний рух. Невтомний дослідник зібрав і систематизував багатий матеріал про Берестейщину, який склав основу "Словника Берестейщини". Шевченку, Достоєвському, Костюшко, Фальківському, Одрачу пан Володимир присвятив окремі розвідки. Ще одна значна тема, якій він присвятив кілька статей - мова і пісня Берестейщини. Леонюк активно підтримував національне відродження 90-х років в рідному краю, а також популяризував знання про нього в світі. Одну з частин свого "Словника" автор присвятив своїм сучасникам і добрим знайомим, людям які творили історію національної культури берестейського регіону в 90-і роки: Миколі Козловьскому, Антону Цвиду і Володимиру Мурашкевичу. Самого Володимира Леонюка справедливо асоціювали з одним з найбільш відомих берестейців. До цього рупора і адвоката Берестейщини постійно звертались журналісти і науковці. Знайомі відзначали притаманну йому освіченість, шляхетність і людяність. Він намагався житі та своїх творах бути максимально щирим. Життєвим кредом Леонюка була народна мудрість "що правда, то не гріх". Саме тому у своїх статтях він засуджував примусову русифікацію і білорусизацію українців. Найбільш яскраво літературний талант Володимир Леонюк зміг проявити в збірці оповідань "Захмарені досвідки". Усі згадані книги і статті свідчать про повоєнне середовище Янова в якому виховувався їх автор, про те наскільки важливою було для яновців почуття людської гідності. Рідко кому з того покоління вдалося настільки вдало розказувати про те світу. Безперечно, що зроблене Леонюком натхнятиме ще не одне покоління авторів.
